Не Украина и не Русь -
Боюсь, Донбасс, тебя - боюсь...
ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНО-ХУДОЖЕСТВЕННЫЙ ЖУРНАЛ "ДИКОЕ ПОЛЕ. ДОНЕЦКИЙ ПРОЕКТ"
Поле духовных поисков и находок. Стихи и проза. Критика и метакритика.
Обзоры и погружения. Рефлексии и медитации. Хроника. Архив. Галерея.
Интер-контакты. Поэтическая рулетка. Приколы. Письма. Комментарии. Дневник филолога.
Я народився влітку 1983 року в Харкові - у місті, яке мені безтямно імпонує. Уже змалку був хлопцем нівроку - кажуть, мій батько, нісши мене з пологового будинку, розтягнув собі м’язи на обидвох руках. Якраз на самісінькій межі другого та третього тисячоліття вступив до університету на українсько-німецьку філологію. Десь під ту пору, не без моєї-таки участі, з’явився на світ і літературний гурт «Zacharpolis ММ», тобто «Харків - 2000». У ньому я керую видавничим проектом під химерною, позиченою у Сковороди, назвою «Сьоме око». Взагалі, у харківській літературній тусівці дихати легко й хороше. Моя перша збірка поезій «Перипатетика-блюз» минулого року вийшла в «крутому» видавництві «Акта». Тепер збираю потроху тексти для другої книжки. Мабуть, вона буде називатися по-йогансенсівському: «Мистецтво як лимонад». Обожнюю новітню українську поезію та прозу. Дуже люблю дощ.
ПОВЕРНЕННЯ
я
маю некепську зббавку - намагаюся уявити еспанські міста
пригадавши їхні наймення, крихкі, мов пісочне печиво
коли вертаюсь додому вічним проспектом лєніна
із марудними автопробками близько сьомої вечора
я
вертаюсь додому навшпиньках, обережно, аби не розхлюпати
заіржавілий геві-метл у моїх навушниках-скронях
потім вийду на дах покурити - на сьогодні вже певно останню
щоби небо тулилось до рук, як до тіла геть мокрий одяг
* * *
ми вже нікуди не рушимо звідси
і наче покинуті аеродроми, заростемо подорожником
бо все, що від нас лишилося - легке прохолодне небо
та дрібка примарних шансів на місце у царстві божому
бо все, що у нас було, наче імпортний шоколад
приставало до пальців і розмірено тануло
бо все, що на нас чекало - господи, як на зло
мало заплутані формули і зберігалося в ампулах
* * *
камуфльовані янголи у військових ботинках
прошивають чергами ці болотяні надра
порохом пахне перестояле літо
наче ґроно кавказького винограду
і пуки їм не стає висоти
і пуки вони реґулюють вуди
зануривши руки по самі лікті
ламають сонним амебам хорди
мандруймо ріками харків-сіті
із чистим сумлінням і без жодного страху
спробуймо вирвати з серця жалість
як джипам-чероккі бензинові баки
INDUSTRIAL DREAM
ніч закінчиться раптовою зливою
в мій неспокійний сон
душі увійдуть із мокрих перонів
в білий плацкартний вагон
покажуть по черзі квитки до міста
де вічно цвіте розмарин
вмостяться мовчки на верхніх полицях
спинивши заліза плин
* * *
мовчки долаємо межі, мовчки віримо в себе
прокидаємося, щоб стати міцною кригою лопані
помережаною слідами
ранніми
а якщо забракне снаги, тоді першої ж миті напровесні
знову тебе прикрашаємо барвами наших голів
й авітамінозними плямами
харкове
ПОЕЗІЯ РЕВОЛЮЦІЇ
аби чути поезію революції
твоє серце має замовкнути
ніби мобілка
що відключається
на глибокій підземній станції...
аби чути поезію революції
твої вени повинні бути
значно тоншими за порізи...
тут немає спасіння
хіба лише всоте спробуєш
не курити
не купувати бульварних ґазет
і не вірити в янголів
які мешкають на небесах
а під ранок
спускаються на крилятах
лоскотати твоє обличчя
стеблами синіх трав
щоби ти скоріше прокинувся
* * *
коли ти сидітимеш за книжками
готуючись до зимової сесії
я просто зникну із цього міста
так само враз, як зникає депресія
під впливом погоди чи білого пива
в напивпорожній кав`ярні
головне, щоби потім мене не шукали
по витверезниках і лікарнях
головне, щоби я не встиг залишитися
з тими, хто знає на власному досвіді
як починається армаґедон
наприкінці шизонутої осені
КОММЕНТАРИИ
Если Вы добавили коментарий, но он не отобразился, то нажмите F5 (обновить станицу).
ДОНЕЦКИЙ ПРОЕКТ
