Прислухайтесь, браття! Тут кожен камінь говорить про славу і честь України, про запорозьке лицарство, яке перетворило Дике Поле на процвітаючу твердиню християнства. Тут могутні дуби розповідають про далекі походи і про визволених з неволі наших братів. Тут вітер співає про вільних людей, які п’ятьсот років тому створили республіку без холопа і без пана.



    Хотів би також виділити тему, яка стосується української мови. Суть – закріпити офіційний статус за українською мовою як державною мовою. Всебічний розвиток і функціонування української мови як державної та мови офіційного спілкування в усіх сферах суспільного життя по всій території України як основи самоідентифікації народу і держави.
    Це відповідь тим, хто поділяє основи нашої державності, суверенітету, шани до рідної мови.

    Друга відповідь – тим, хто поділяє основи нашої державності, нашого суверенітету, але вибрав мовою свого спілкування як представник нацменшини іншу мову. І він має повне право засвідчити Україні, що це його вибір, ми його поважаємо. Незалежно від того, чи це мова йде про угорця, молдаванина, грека, росіянина чи кого б то не було. Запис говорить: гарантування кожному громадянину вільного використання у всіх життєвих потребах російської чи іншої рідної мови відповідно до Конституції України та Європейської хартії.
    Я переконаний, що тут ми поступаємо як демократи, а не люди з дикого поля.