Не Украина и не Русь -
Боюсь, Донбасс, тебя - боюсь...
ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНО-ХУДОЖЕСТВЕННЫЙ ЖУРНАЛ "ДИКОЕ ПОЛЕ. ДОНЕЦКИЙ ПРОЕКТ"
Поле духовных поисков и находок. Стихи и проза. Критика и метакритика.
Обзоры и погружения. Рефлексии и медитации. Хроника. Архив. Галерея.
Интер-контакты. Поэтическая рулетка. Приколы. Письма. Комментарии. Дневник филолога.
На первых страницах мировой прессы – восставший Кион. Город, который посмел проснуться. Город, откуда пойдет цунами потрясений и пробуждений.
Невероятно.
Матрица может быть побеждена?
Матрица допустила сбой программы?
Массированная пропаганда сработала против себя?
Тотальная система управляемых инстинктов уже не тотальна?
История знает героев, поднимавшихся против Матрицы, но чтобы поднялся город? народ?..
Кион говорит: Матрица будет разрушена. До основания. А затем будет построена новая страна и будет нарожден новый народ.
Что ж, тогда мир изумится еще сильнее. И наступит новая эра человечества.
Но прежде нужно победить тех, кто мыслит иначе. А их немало – половина страны.
Последним будет разрушен Дион. Город, посмевший усомниться:
революция это или перезагрузка?
Гуляет ветер, порхает снег,
Идут двенадцать человек.
Революцьонный держите шаг!
Неугомонный не дремлет враг!
Товарищ, винтовку держи, не трусь!
Пальнем-ка пулей в Святую Русь…
«ДВЕНАДЦАТЬ»
ДВЕНАДЦАТЬ
Нет, не апостолов – «аполитичных литераторов».
«Аполитичных» - надо понимать: независимых и незапятнанных.
«Литераторов» - стало быть: профессионалов, знающих силу слова.
Они слышат вопрос истории: «С кем вы, мастера культуры?»
И они не могут молчать.
Ми, українські літератори, що підписалися нижче,
не належимо до жодної політичної партії,
не беремо участі в партійно-ідеологічному протистоянні
і в цьому сенсі є цілком аполітичними.
Понад усе кожен із нас цінує людське індивідуальне,
тобто самодостатність і свободу кожної людської особистості.
І оскільки саме ці вартості нині в нас як ніколи під загрозою,
ми використовуємо своє право висловитися вголос. СЬОГОДНІ український (?) «прємьер-міністр» Янукович погодився на атипове злягання криміналізованої української влади з новочекістським режимом Росії, а вже ЗАВТРА від української демократії не залишиться й сліду, як це вже відбулося з демократією російською. СЬОГОДНІ український (?) «прємьер-міністр» Янукович відмовляється від європейського майбутнього України, а вже ЗАВТРА кожне українське місто може стати військовою базою Збройних сил Росії. Від України ж залишиться тільки назва, гімн і герб (хоч і з останніми двома атрибутами немає жодної певності, якщо згадати приклад історичної батьківщини Януковича – Білорусі).
СЬОГОДНІ український (?) «прємьер-міністр» Янукович погрожує нам подвійним громадянством, а вже ЗАВТРА українці знову безглуздо віддаватимуть свої життя заради «великої імперії», вже ЗАВТРА українські школи та лікарні безперешкодно захоплюватимуть бойовики, вже ЗАВТРА мирних українських людей тероризуватимуть відморожені московські генерали. СЬОГОДНІ український (?) «прємьер-міністр» Янукович роздає своїм братанам і шісткам найкращі заповідні угіддя, історичні палаци й вілли, шматки узбереж і водоймищ, лісів і гір, а вже ЗАВТРА всім нам для виживання (чи вимирання?) буде відведено щось на кшталт останньої резервації зі знищеним депресивним ландшафтом. СЬОГОДНІ український (?) «прємьер-міністр» Янукович обіцяє надати мові попси та блатняку абсурдний статус «другої державної», а вже ЗАВТРА вона остаточно витіснить «першу державну» на всі можливі узбіччя та марґінеси, вже ЗАВТРА мова малописьменного «проффесора» та його братви безальтернативно запанує на всій «калиново-солов’їній» території. СЬОГОДНІ кремлівські політтехнологи, ці неперевершені в цинізмі менеджери кандидата Віктора Януковича, визначають наше з вами майбутнє і, вдаючись до найчорнішого піару та примітивної антизахідної риторики, безперешкодно провадять свої геостратегічні експерименти над «страной, которой не жалко», а вже ЗАВТРА Україна перетвориться на чорну діру в центрі Європи, де безкарно труять кандидатів у президенти, вбивають журналістів і тримають у покорі, апатії та безнадії цілий народ.
Так, ми справді в небезпеці – і Україна, і її незалежність, і незалежність кожного з нас. І тому ми, українські літератори, що підписалися нижче, закликаємо українських виборців віддати свої голоси на виборах президента України за Віктора ЮЩЕНКА.
Янукович – це незворотність маріонеткової диктатури, Ющенко – це незворотність демократії.
Янукович – це корумпована, криміналізована і шансонізована влада, Ющенко – це громадянські права і свободи.
Янукович – це совок і блатняк, Ющенко – це шанс для культурного різноголосся.
Янукович – це ізоляція від Європи і світу, Ющенко – це долання кордонів, це порозуміння.
Вибір Віктора Ющенка – це вибір європейський, а не єепнутий.
Вибір Віктора Ющенка – це вибір вільних особистостей, а не заляканих зомбі.
І якщо ЦЯ влада ТАК ненавидить ЦЮ людину, то наш вибір правильний. Вибираймо СЬОГОДНІ, тому що ЗАВТРА в нас можуть забрати саму можливість
вибору!
Юрій АНДРУХОВИЧ
Олександр БОЙЧЕНКО
Андрій БОНДАР
Микола РЯБЧУК
Юрій ВИННИЧУК
Наталка БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ
Тарас ПРОХАСЬКО
Юрко ІЗДРИК
Олександр ІРВАНЕЦЬ
Ірена КАРПА
Іван АНДРУСЯК
Василь КОЖЕЛЯНКО
Мильоны – вас. Нас – тьмы, и тьмы, и тьмы.
Попробуйте, сразитесь с нами!
Россия – Сфинкс. Ликуя и скорбя,
И обливаясь черной кровью,
Она глядит, глядит, глядит в тебя,
И с ненавистью, и с любовью!..
В последний раз на светлый братский пир
Сзывает варварская лира!
«СКИФЫ»
СКИФЫ
В то время, как на Западной Окраине двенадцать аполитичных литерат
оров объявили всеобщую духовную мобилизацию,
на Восточной Окраине бритоголовая пишущая братия собралась
на свой бандитский сходняк.
Шумел шансон, и шел базар типа того, что история – она конкретна, а Пушкин – не фраер, и что жизнь, если ты нормальный пацан, надо прожить по понятиям.
И посредине этого разгула, сквозь гул «попсы и блатняка»
трагическим рефреном звучало пьяное бормотание на безупречном державном языке : «Жидів – стріляти, москалів – вішати!..»
Никто не потребовал сатисфакции. Никто не подумал, что это серьезно. Подумали, что это прикол такой. Ну, типа имидж. Маска-шоу. Карнавал и карпатология. Масленица, блин.
Никто не расслышал в звоне сдвигаемых бокалов, в этой цыганщине и онегинщине, что они уже идут – четким, чеканным шагом…
Они уже пришли.
КОММЕНТАРИИ
Если Вы добавили коментарий, но он не отобразился, то нажмите F5 (обновить станицу).